Природні заповідники — це особливо цінні території, на яких держава охороняє природні екосистеми, рідкісні рослини, тварин і унікальні ландшафти. Їх створюють для збереження природи в максимально недоторканому стані, проведення наукових досліджень і спостереження за природними процесами. На відміну від звичайних туристичних локацій, у природних заповідниках діє суворий режим охорони.
В Україні заповідні території охоплюють ліси, степи, гори, болота, озера та інші природні комплекси. Особливе значення вони мають для Полісся — регіону, де збереглися великі лісові масиви, заболочені території та місця проживання багатьох рідкісних видів.
У Житомирській області розташовані два природні заповідники — Поліський і Древлянський. Вони охороняють характерні природні комплекси Житомирського Полісся, мають важливе наукове значення та допомагають зберігати біологічне різноманіття регіону.
Що таке природні заповідники та для чого вони потрібні
Природний заповідник — це природоохоронна та науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», такі установи створюють для збереження типових або унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів і розроблення наукових основ охорони довкілля.
Головна особливість природного заповідника полягає в тому, що його територія вилучається зі звичайного господарського використання. Тут заборонена діяльність, яка може порушити природний стан екосистем або суперечить завданням заповідника.
Природні заповідники виконують кілька важливих функцій:
- Збереження біорізноманіття — охорона рідкісних і зникаючих видів рослин, тварин та грибів.
- Захист природних ландшафтів — збереження лісів, боліт, степів, водойм та інших екосистем.
- Наукові дослідження — спостереження за змінами природного середовища, клімату та станом популяцій.
- Екологічний моніторинг — вивчення впливу природних і антропогенних чинників на довкілля.
- Екологічна освіта — поширення знань про природну спадщину та необхідність її збереження.
Важливо розрізняти природні заповідники та інші категорії природно-заповідного фонду. У національних природних парках передбачені зони регульованої рекреації та туристична інфраструктура, тоді як у природних заповідниках пріоритетом є сувора охорона природних комплексів.
Біосферні заповідники мають іншу систему функціонального зонування, яка може передбачати заповідні території, буферні зони та зони антропогенних ландшафтів. Заказники, своєю чергою, створюють для охорони окремих природних комплексів або їхніх компонентів, причому режим обмежень залежить від конкретного об’єкта.
Природні заповідники Житомирської області
Житомирщина належить до регіонів України, де значні площі займають ліси та водно-болотні угіддя. Саме ці природні комплекси становлять основу двох природних заповідників області.
Обидва об’єкти розташовані в північній частині Житомирщини, у межах сучасного Коростенського району. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року їхні території належали до кількох колишніх районів.
| Заповідник | Рік створення | Площа | Розташування |
|---|---|---|---|
| Поліський | 1968 | 20 104 га | Північ Житомирської області, території колишніх Олевського й Овруцького районів |
| Древлянський | 2009 | 30 872,84 га | Коростенський район, околиці Народичів і басейн річки Уж |
Разом ці заповідники охоплюють майже 51 тисячу гектарів. Їхні території мають різні природні особливості, проте обидва відіграють важливу роль у збереженні лісових і болотних екосистем Українського Полісся.
Поліський природний заповідник
Поліський природний заповідник — одна з найважливіших природоохоронних територій півночі Житомирщини. Його створили 12 листопада 1968 року для збереження характерних природних комплексів Полісся, охорони рідкісних видів рослин і тварин та вивчення природних лісових екосистем.
Заповідник займає площу 20 104 гектари. Його територія сформована на основі лісових масивів колишніх Копищанського, Перганського та Селезнівського лісництв. Адміністративний центр розташований у селі Селезівка Коростенського району.
Основне природне багатство заповідника — великі соснові ліси, які чергуються з болотами, піщаними підвищеннями, невеликими річками та заболоченими низинами.
Тут поширені соснові ліси із чорницею, зеленими мохами, лишайниками та сфагнумом. На окремих ділянках ростуть береза, дуб та інші характерні для Полісся дерева. Значну природоохоронну цінність мають верхові й перехідні болота, які підтримують водний баланс навколишніх територій.
Особливе місце займають «Поліські болота» — водно-болотне угіддя міжнародного значення площею 2145 гектарів, що входить до складу заповідника. Воно охоплює болотні комплекси Міроші та заплавні заболочені території річок Болотниця і Жолобниця.
Рослинний світ Поліського природного заповідника включає понад 600 видів судинних рослин. Серед рідкісних представників флори трапляються любка дволиста, лілія лісова, зозулині черевички справжні та окремі види плауноподібних.
Тваринний світ також відзначається різноманіттям. У заповіднику мешкають лосі, вовки, рисі, дикі кабани, видри та борсуки. Особливе значення мають місця гніздування рідкісних птахів, серед яких лелека чорний, журавель сірий, глушець та орлан-білохвіст.
Науковці досліджують природне відновлення лісів, зміни болотних екосистем, стан популяцій рідкісних видів та вплив кліматичних чинників на природу Полісся.
Поліський заповідник важливий не лише для Житомирської області, а й для збереження природних комплексів усього Поліського регіону.
Древлянський природний заповідник
Природний заповідник «Древлянський» розташований у північно-східній частині Житомирської області. Його територія простягається на південь і схід від Народичів, переважно вздовж річки Уж та її правих приток — Лозниці, Осліва і Звіздалю.
Заповідник створили 11 грудня 2009 року відповідно до указу Президента України. Його площа становить 30 872,84 гектара.
Основною метою створення стало збереження типових та унікальних лісових і водно-болотних природних комплексів Українського Полісся.
Особливістю Древлянського заповідника є його розташування на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС. Значна частина цих земель належить до зони безумовного відселення.
Після Чорнобильської катастрофи господарська діяльність на багатьох ділянках істотно скоротилася. Це створило умови для природного відновлення рослинності на колишніх сільськогосподарських землях. Водночас радіоактивне забруднення залишається важливим чинником, який враховують під час охорони території та наукових досліджень.
У Древлянському заповіднику переважають соснові та дубові ліси. У заплавах річок поширені луки, заболочені ділянки й торф’янисті ґрунти. Тут можна побачити характерні для Полісся піщані рівнини, лісові масиви та річкові долини.
Флора заповідника налічує близько 800 видів судинних рослин. Серед характерних представників рослинного світу — сосна звичайна, дуб звичайний, береза, чорниця, верес та рододендрон жовтий.
На території охороняються природні оселища багатьох видів диких тварин. У лісах трапляються лось, козуля, дикий кабан, вовк та інші ссавці. Важливе значення мають також лісові й водно-болотні угіддя для птахів, земноводних і плазунів.
Древлянський природний заповідник є цінною територією для дослідження природного відновлення екосистем після припинення інтенсивного господарського використання. Тут також вивчають міграцію радіонуклідів у природному середовищі, стан лісових насаджень та динаміку рослинних угруповань.
Самостійне відвідування території заборонене. Через радіаційне забруднення, суворий природоохоронний режим і можливу мінну небезпеку перебування на окремих ділянках може становити загрозу життю та здоров’ю.
Найвідоміші природні заповідники України
Природні заповідники України розташовані в різних природних зонах — від Карпатських гір до степових просторів півдня та лісових масивів Полісся. Кожен із них охороняє особливі природні комплекси, характерні для певного регіону.
За даними Енциклопедії сучасної України, до природно-заповідного фонду належать 19 природних заповідників. Серед них є як великі лісові території, так і порівняно невеликі ділянки зі степовою або гірською рослинністю.
Рівненський природний заповідник
Рівненський природний заповідник розташований на півночі Рівненської області. Його створили 1999 року для охорони характерних природних комплексів Західного Полісся.
Заповідник належить до найбільших природних заповідників України. Його основну цінність становлять великі болотні масиви, соснові ліси та водно-болотні екосистеми.
Особливо важливими є болотні комплекси, які забезпечують умови існування багатьох видів птахів, рослин і безхребетних. Територія має значення для збереження природного водного режиму Полісся.
Природний заповідник «Ґорґани»
Природний заповідник «Ґорґани» розташований в Івано-Франківській області, у гірському масиві Ґорґани Українських Карпат.
Заповідник створили 1996 року. Його площа становить 5344,2 гектара.
Головною особливістю цієї території є гірські ліси та великі кам’яні розсипи, які місцеві жителі називають ґреготами. Тут збереглися природні хвойні ліси, зокрема ділянки з участю сосни кедрової європейської.
Заповідник має важливе значення для охорони гірських екосистем, рідкісних рослин і тварин Карпат.
Природний заповідник «Медобори»
Природний заповідник «Медобори» розташований у Тернопільській області. Його створили 1990 року для збереження природних комплексів Товтрового кряжа.
Особливість цієї території — давні рифові утворення, які сформувалися мільйони років тому на місці теплого моря. Сьогодні вони утворюють мальовничі вапнякові пагорби, вкриті лісами та степовою рослинністю.
У заповіднику охороняються широколистяні ліси, лучно-степові угруповання та рідкісні види рослин. Особливе значення мають ділянки з вапняковими ґрунтами, де сформувалися специфічні рослинні угруповання.
Канівський природний заповідник
Канівський природний заповідник розташований у Черкаській області, поблизу Канева.
Це один із найстаріших природоохоронних наукових осередків України. Його історія бере початок із 1923 року.
Територія заповідника охоплює природні комплекси Канівських гір, лісові масиви та ділянки, пов’язані з долиною Дніпра.
Особливу наукову цінність становлять геологічні утворення Канівських дислокацій, а також природні широколистяні ліси. Заповідник використовується для наукових досліджень і підготовки фахівців у галузі біології та екології.
Природний заповідник «Єланецький степ»
Природний заповідник «Єланецький степ» розташований у Миколаївській області. Його створили 1996 року для збереження природних степових екосистем.
На відміну від лісових заповідників Полісся, тут основну цінність становлять степові ділянки, балки та схили з природною трав’янистою рослинністю.
Особливе значення мають угруповання ковили та інших степових рослин. Такі екосистеми є вразливими до розорювання, надмірного випасання та зміни природного рослинного покриву.
Природний заповідник «Розточчя»
Природний заповідник «Розточчя» розташований у Львівській області. Його створили 1984 року.
Заповідник охороняє природні комплекси Українського Розточчя — регіону, де поєднуються особливості різних природно-географічних зон.
Тут поширені букові, дубові, соснові та мішані ліси. Значення території полягає у збереженні природних лісових угруповань, рідкісних рослин і місць проживання лісових тварин.
До інших природних заповідників України належать Черемський, Дніпровсько-Орільський, Луганський, Український степовий, «Михайлівська цілина», а також низка природоохоронних територій Криму, зокрема Карадазький, Опукський і Казантипський заповідники.
Окремі заповідники розташовані на тимчасово окупованих територіях або в районах бойових дій, тому їхній фактичний стан і доступність можуть істотно відрізнятися від довоєнних умов.
Які рослини та тварини охороняються в природних заповідниках
Природні заповідники відіграють важливу роль у збереженні видів, які зникають або мають обмежене поширення. Особливо цінними є території, де збереглися природні умови для розмноження тварин і розвитку рослинних угруповань.
На Житомирщині природоохоронна діяльність зосереджена передусім на збереженні лісових, болотних і водних екосистем.
Рідкісний птах, який гніздиться переважно в малопорушених лісових масивах. Його присутність у Поліському заповіднику свідчить про важливість збереження старих лісів і спокійних місць гніздування.
Рідкісний хижий ссавець, який потребує великих лісових територій. Рись належить до цінних представників фауни Поліського природного заповідника.
Характерний представник водно-болотних екосистем. Трапляється на територіях Поліського та Древлянського заповідників, де охороняються необхідні для нього природні оселища.
Комахоїдна болотна рослина, представлена у флорі Древлянського заповідника. Росте на вологих, бідних на поживні речовини ділянках.
Відомий також як азалія понтійська. Цей чагарник із яскравими жовтими квітами є характерним представником окремих природних комплексів Полісся.
Рідкісна водна папороть, що росте на поверхні водойм зі стоячою або повільною течією. Охороняється, зокрема, у Древлянському природному заповіднику.
Збереження окремих видів неможливе без охорони природних середовищ, у яких вони живуть. Наприклад, осушення боліт призводить до втрати місць існування болотних рослин, земноводних і водоплавних птахів.
Вирубування старих лісів може зменшувати кількість придатних місць для гніздування рідкісних птахів і проживання лісових ссавців. Тому природні заповідники охороняють не лише окремі рослини чи тварин, а й цілі екосистеми.
Чи можна відвідувати природні заповідники України
Відвідування природних заповідників суттєво відрізняється від прогулянок у звичайному лісі або національному природному парку.
Законодавство України встановлює суворі обмеження на перебування сторонніх осіб на заповідних територіях. Самовільний прохід, туристичні походи, розведення вогнищ, полювання, рибальство та збирання природних ресурсів заборонені.
Пішохідні екскурсії можуть проводитися лише за умов, визначених законодавством і правилами конкретної установи. Сам факт існування екологічної стежки не означає, що вона відкрита для вільного відвідування.
Для Житомирської області особливо важливо враховувати безпекові обмеження.
Поліський природний заповідник розташований на півночі області, поблизу державного кордону. Через прикордонний режим, воєнний стан та ризики, пов’язані з вибухонебезпечними предметами, самостійні прогулянки в таких місцевостях можуть бути небезпечними.
Древлянський природний заповідник розташований на територіях, які постраждали від радіоактивного забруднення після Чорнобильської катастрофи. Крім того, для окремих ділянок існує ризик мінної небезпеки.
Для відвідувачів Древлянського заповідника передбачена можливість погоджених пішохідних екскурсій у супроводі працівників установи, але доступ залежить від чинних безпекових обмежень. Самостійне пересування заповідною територією заборонене.
Мешканцям Житомира та області, які планують ознайомитися з природними територіями Полісся, варто дотримуватися таких рекомендацій:
- Заздалегідь узгоджувати можливість відвідування з адміністрацією відповідної природоохоронної установи.
- Не заходити на закриті, прикордонні, радіаційно забруднені або потенційно заміновані території.
- Не сходити з погоджених маршрутів і виконувати вказівки працівників заповідника.
- Не збирати гриби, ягоди, лікарські рослини та інші природні ресурси на заповідних територіях.
- Для звичайного відпочинку на природі обирати офіційно відкриті рекреаційні зони, де дозволене перебування відвідувачів.
Для туристичних прогулянок більш придатними можуть бути спеціально облаштовані рекреаційні території національних природних парків. Однак навіть там необхідно враховувати місцеві правила та актуальні безпекові обмеження.
Чому важливо зберігати природні заповідники
Природні заповідники є важливою частиною екологічної безпеки України. Вони забезпечують збереження природних комплексів, які формувалися протягом тривалого часу та можуть бути втрачені внаслідок господарської діяльності, забруднення або зміни водного режиму.
Особливу роль відіграють лісові та болотні екосистеми. Ліси накопичують вуглець, підтримують природний водний баланс, захищають ґрунти та забезпечують середовище існування для багатьох видів організмів.
Болота також мають велике екологічне значення. Вони накопичують органічну речовину, утримують воду та впливають на гідрологічний режим навколишніх територій. Осушення боліт може призводити до деградації природних угруповань, втрати біорізноманіття та вивільнення накопиченого вуглецю.
Для Житомирської області Поліський і Древлянський природні заповідники є важливими осередками збереження природної спадщини. Вони охороняють лісові масиви, водно-болотні угіддя, річкові долини та природні місця існування рідкісних видів.
Окрім природоохоронної функції, ці території мають значну наукову цінність. Дослідження, які проводяться в заповідниках, допомагають краще розуміти природні процеси, оцінювати зміни екосистем і розробляти ефективні заходи для захисту довкілля.
Особливо актуальним це є для Полісся, де природні комплекси зазнають впливу кліматичних змін, лісових пожеж, порушення водного режиму та наслідків воєнних дій.
Збереження природних заповідників Житомирщини означає захист не лише окремих рідкісних видів, а й цілісних природних систем. Від їхнього стану залежить здатність поліських лісів і боліт підтримувати біологічне різноманіття та виконувати важливі екологічні функції для майбутніх поколінь.
